Під костелом в Новограді-Волинському шукають скарби ще з 1929-го року 

Наприкінці 1929 року в поле зору Новоград-Волинської міліції потрапили кілька місцевих жителів, які займалися пошуками скарбів неподалік від костьолу.

У листопаді й грудні шукачі скарбів та інші причетні до цієї справи особи були викликані на допит.

Як виявилось, за кілька років до цього розповідь про сховані в місті скарби почув від однієї незнайомої людини мешканець колонії Євгенівки (була розташована за 4 км на схід від міста, біля Слободи Романівської) Едуард Фрідріхович Міллер, 1868 року народження.

Він дізнався про скарби від однієї старої жінки, яка спробувала виїхати з Радянського Союзу у Польщу, де перебував її син. Дозволу на виїзд вона не мала. Але саме в цей час в одного з біженців померла мати, і він вирішив вивезти цю жінку за материними документами.

Аферу було викрито, і нещасна жінка потрапила замість Польщі у Житомирський ДОПР (так називали тоді в’язницю).

Про скарби вона почула від свого сина-офіцера.

За його розповіддю, у 1918 році, незадовго до вступу в Новоград-Волинський німецьких військ, у подвір’ї костьолу, в двох аршинах від рогу дзвіниці (за іншими джерелами, у квадраті в двох кроках від рогу дзвіниці та у двох аршинах вглиб) офіцери зарили в землю скриню із золотими і срібними виробами, після чого покинули місто.

Пізніше Міллер переказав цю історію своєму земляку Антону Францовичу Сингаєвському, 1892 р.н. Навесні 1929 року Сингаєвський зустрів у Новоград-Волинському костьолі Сигізмунда Михайловича Козерацького.

Саме Козерацькому прийшла в голову ідея розкопати сховані біля костьолу скарби.

Він пропонував Сингаєвському взяти участь у розкопках, але той відмовився. Тоді Козерацький залучив до справи Леонтія Поліщука, який мешкав за містом, біля залізниці, а Поліщук — жителя урочища «Червоне» Івана Миколайовича Маковського, 1898 р.н.

Ось що розповідає про подальший хід подій С. Козерацький: «Через дней пять-шесть после этого ко мне домой пришёл Полищук с Маковским и бывшим милиционером Мироном. Мирон сказал, что пока он не переговорит с постовым милиционером, то чтобы ничего не трогал. Мирон переговорил с постовым и, возвратясь, сказал, что постовой позволяет, можно попробовать.

Маковский Иван принёс с собой 2 щупальца железные, 1 кирку и 1 лопату.

Часов в 11 ночи я из дому принёс лом и железную лопату. Этим инструментом Маковский, Мирон и милиционер пробили дырку в погреб.

Перед тем, чтобы лезть в дыру, я принёс из дому «святой воды» в бутылке.

Полищук лил воду в дыру и творил какую-то молитву. После совершения этого обряда Маковский, крестясь, спустился в погреб, за ним — милиционер и Мирон. Там ничего не оказалось. Я приносил лампу, и в подвале светили, ничего не найдя, начали рыть вглубь хода, но, ничего не найдя, бросили и разошлись ...

Дыру мы заложили камнем и замаскировали землей».

За матеріалами газети "Звягель"